Симптоми гемобартонельозу у кішок та його лікування

Симптоми гемобартонельозу у кішок та його лікування

Гемобартонельоз (інфекційна анемія) – хвороба, що провокується паразитарними бактеріями Haemobartonella felis. Патогени впливають на кровотворні функції організму. Недуга вражає переважно представників сімейства котячих.

Точний діагноз здатний поставити тільки ветеринар, але власник може запідозрити розвиток гемобартонельозу по жовтяничному забарвленню слизових оболонок та шкіри кота. При виявленні подібних симптомів слід негайно звернутися до фахівця. Адже хвороба не тільки небезпечна для здоров`я тварини, а й заразна для людини.

Гемобартонельоз (інфекційна анемія) – хвороба, що провокується паразитарними бактеріями Haemobartonella felis. Патогени впливають на кровотворні функції організму. Недуга вражає переважно представників сімейства котячих.

Точний діагноз здатний поставити тільки ветеринар, але власник може запідозрити розвиток гемобартонельозу по жовтяничному забарвленню слизових оболонок та шкіри кота. При виявленні подібних симптомів слід негайно звернутися до фахівця. Адже хвороба не тільки небезпечна для здоров`я тварини, а й заразна для людини.

Причини та симптоми

Переносниками гемобартонельозу є паразити (кліщі та блохи). Заразитися тварина може і через травму, отриману від інфікованої особи. В обох випадках коту передаються бактерії Haemobartonella felis, які провокують захворювання. Мікроорганізми прив`язуються до еритроцитів, настроюючи організм проти уражених структур.

Зменшення кількості кров`яних клітин є основним показником при діагностиці гемобартонельозу. Симптоми починають розвиватися після інкубаційного періоду, тривалість якого може бути від 2 до 20 днів.

Ризик зараження існує як у домашніх, так і у вуличних тварин. Вагітні кішки можуть передати хворобу потомству. Імовірність зараження існує весь рік, але пік ризику припадає на період із травня до жовтня. Причина полягає у підвищенні активності тварин та неспанні кліщів.

Симптоми інфекції схожі у обох статей. Вони включають:

  • гемоглобінурію;
  • жовтизну шкірних покровів та слизових оболонок;
  • погіршення апетиту;
  • тахікардію;
  • потемніння сечі;
  • погіршення якості вовни;
  • збереження температури в межах норми (відсутність змін цього параметра за загального погіршення стану — потенційна ознака наявності збудника);
  • почастішання дихання.

У багатьох тварин інфекційна анемія протікає у прихованій формі. Симптоми виявляються приблизно у 25% носіїв патогенів. Основною причиною активації бактерії є ослаблений імунітет. Пригнічення функцій захисної системи сприяють несприятливі умови життя, онкологія, вагітність, вірусні та бактеріальні інфекції.

Власнику складно визначити розвиток хвороби. Загальність симптомів недуги з іншими порушеннями (на зразок отруєння антикоагулянтами) ускладнює постановку діагнозу. Інфекційну анемію виявляє ветеринар. Фахівець ґрунтується на результатах дослідження крові кішки. Але, якщо доступ до професійної допомоги обмежений, основною ознакою гемобартонельозу може вважатися пожовтіння шкіри та слизових оболонок.

Лікування

Через ризик передачі бактерій іншим тваринам (і людині) заражену особину ізолюють. Кота поміщають у комфортні умови: тепле та світле приміщення. В ідеалі це має бути кімната у квартирі (будинку), де проживає вихованець.

Як терапія першої лінії використовують антибіотики тетрациклінового ряду. Фахівці рекомендують застосовувати Юнідокс Солютаб. Ліки зроблено на основі активної речовини доксицикліну. Котам дають засіб щодня з розрахунку 5-10 г на кілограм ваги. Ліки можна розчинити у воді або змішати з вологим кормом. Основним недоліком препарату є ціна. Юнідокс Солютаб коштує дорожче за багато ліків з аналогічною активною речовиною. Але, на відміну від них, продукт менше дратує шлунково-кишковий тракт.

Для лікування гемобартонельозу застосовують антибіотики на кшталт Азідіна або комплексного ін`єкційного засобу. Ефективність продемонстрував і левомецитин.

Симптоми гемобартонельозу у кішок та його лікування

Азідін вважається одним з найбільш ефективних засобів. Високі дози препарату провокують побічні ефекти (підвищення тиску, порушення кишкової перистальтики). Але вони проходять через 48 годин після введення ліків.

Добре себе зарекомендував Триметосул. В експериментах препарат забезпечив одужання більш ніж 80% піддослідних тварин при введенні 3 доз.

Стандартний мінімум тривалості прийому антибіотиків при хворобі становить 2 тижні. Вибір препарату залежить від низки факторів:

  • доступності;
  • тяжкості симптомів;
  • індивідуальних особливостей організму тварини.

Ліки призначають лише після консультації з ветеринаром. Схема лікування включає прийом протиалергічних засобів (на кшталт супрастину і тавегілу), вітамінів та загальнозміцнюючих добавок. Для поліпшення кровотворення котам дають В12 та залізо. Ветеринари радять застосовувати полівітаміни та комплекси з мікроелементами. Їх часто продовжують давати для профілактики.

Без застосування адекватних методів лікування симптоми хвороби зберігаються від 3 тижнів до 2 місяців. Інфекційна анемія має порівняно невисокий рівень смертності – 25%. Люди, що вижили, нерідко страждають від рецидивів хвороби і стають її переносниками.

Профілактика

Щоб уникнути зараження домашнього кота, слід максимально убезпечити його від контактів з вуличними родичами, уважно оглядати після кожної прогулянки. Підібравши бездомну тварину, людина повинна відразу обробити її від паразитів і показати лікаря. Запорукою здоров`я є сильний імунітет, який забезпечується повноцінним харчуванням.

З інфекційним захворюванням ризикують зіткнутися як гуляючі, так і повністю домашні улюбленці. Джерелом зарази може стати власник, який приніс кліща чи іншого паразита.

Від людини залежить, чи отримає тварина лікування своєчасно. Гемобартонельоз діагностується за аналізом крові та зовнішніми ознаками, на кшталт зміни кольору шкіри. Своєчасне лікування забезпечує одужання більшості тварин.

Відсутність допомоги не завжди призводить до смерті особи, але перетворює її на рознощика бактерій. Господарю слід подбати про здоров`я улюбленця. Це дозволить убезпечити від зараження себе, членів сім`ї та інших живих істот, з якими контактує хворий звір.